Щорічно 14 листопада відзначається Всесвітній день боротьби з діабетом (World Diabetes Day), який був запровадженний в 1991 році Міжнародною діабетичною федерацією і Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Цей День покликаний підвищити рівень інформованості населення про проблеми діабету – одного з найпоширеніших захворювань у світі.

Сьогодні у всьому світі страждають від діабету 415 мільйони людей. Цукровий діабет входить в трійку захворювань, що найбільш часто призводять до інвалідизації населення і смерті (атеросклероз, рак, цукровий діабет).

У статті лікар-ендокринолог відповість на найчастіші питання про діабет

Що таке цукровий діабет?

Цукровий діабет (ЦД) – це ендокринне захворювання, що характеризується хронічним підвищенням рівня цукру в крові внаслідок абсолютного або відносного дефіциту інсуліну. Захворювання призводить до порушення всіх видів обміну речовин, ураження судин, нервової системи, а також інших органів і систем. Є два типи цукрового діабету

1. Цукровий діабет 1 типу розвивається швидко, іноді раптово, в основному у дітей і молодих людей, при цьому є абсолютний дефіцит інсуліну;

2. Цукровий діабет 2 типу зазвичай розвивається поступово і відрізняється помірною вираженістю симптомів, частіше у людей старше 40 років, що мають надмірну вагу, при цьому відзначається відносний дефіцит інсуліну. Це найбільш поширений тип хвороби (зустрічається у 80-85% випадків);

ІІ тип діабету в свою чергу поділяється на:

Вторинний (або симптоматичний) цукровий діабет;

Гестаційний цукровий діабет діагностують у період вагітності.

Які причини виникнення діабету 1 типу?

Причини появи цукрового діабету 1 типу обумовлені найчастіше аутоімунними процесами, при яких в організмі виробляються антитіла проти власних клітин, кількість інсуліну зменшується аж до повного припинення вироблення гормону. Це обумовлено наявністю наступних захворювань – гломерулонефрит, аутоімунний тиреоїдит, вовчак.

Найбільш імовірним фактором, що впливає ззовні на розвиток цукрового діабету, вважається вірусна інфекція, оскільки часто після свинки (епідемічного паротиту), інфекційного мононуклеозу, краснухи або гострого або хронічного вірусного гепатиту, у хворого реєструють цукровий діабет.

Ще одною імовірною причиною у розвитку цього типу цукрового діабету вважають підвищену активність Т-кілерних клітин.

Які причини виникнення діабету 2 типу?

Ожиріння (мала частка м’язової маси тіла і велика частка жиру) Спадковість (при цукровому діабеті у обох батьків ризик розвитку цього захворювання у дітей протягом життя гарантований майже на 60%, якщо діабет страждає тільки один батько, то ймовірність також висока і становить 30%. Це пояснюється спадкової надмірною чутливістю до ендогенного енкефалінів, він посилює секрецію інсуліну).

Які симптоми цукрового діабету?

Симптоми цукрового діабету І типу:

• Суттєва втрата ваги
• Спрага (хворі можуть випивати 3-5 л води, інколи навіть більше)
• Часте сечовипускання (як вдень, так і вночі)
• Сухість у роті
• Дратівливість
• Швидка стомлюваність, сонливість
• Нудота, іноді блювота

Другорядними ознаками діабету 1-го типу у дітей слід відзначити появу нічного нетриманні сечі.

Симптоми цукрового діабету ІІ типу:

• Оніміння і судоми ніг
• Больові відчуття в кінцівках
• Спрага
• Помутніння в очах
• Погане загоєння ран
• Випадіння волосся на ногах

Поява симптомів діабету 2-го типу відбувається не відразу, їх важко виявити, оскільки, вони не надто виражені. Нерідко трапляються випадки, коли дане захворювання протікає майже безсимптомно.

Які можуть бути ускладнення захворювання?

Ускладнення цукрового діабету:

серцево-судинні захворювання (атеросклероз судин, ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда);
атеросклероз периферичних артерій, у тому числі артерій нижніх кінцівок; мікроангіопатія (ураження дрібних судин) нижніх кінцівок;
діабетична ретинопатія (зниження зору);
нейропатія (зниження чутливості, сухість і лущення шкірних покривів, біль і судоми в кінцівках);
нефропатія (виділення з сечею білка, порушення функцій нирок);
діабетична стопа — захворювання стоп (виразки, гнійно-некротичні процеси) на тлі ураження периферичних нервів, судин, шкіри, м’яких тканин;
різні інфекційні ускладнення (часті гнійничкові ураження шкіри, грибки нігтів);
коми (діабетична, гіперосмолярна, гіпоглікемічна).
Як діагностують цукровий діабет?

1) Найперше – це аналіз крові на глюкозу (натще визначають вміст глюкози в капілярній крові (кров з пальця);

2) Проба на толерантність до глюкози (натщесерце беруть близько 75 г глюкози, розчиненої в 1-1,5 склянках води, потім визначають концентрацію глюкози в крові через 0.5 та 2 години);

3) Аналіз сечі на глюкозу і кетонові тіла (виявлення кетонових тіл і глюкози підтверджує діагноз діабету)

4) Визначення глікозильованого гемоглобіну

Визначення інсуліну і С-пептиду в крові (при першому типі цукрового діабету кількість інсуліну і С-пептиду значно знижується, а при другому типі можливі значення в межах норми).

Як лікувати цукровий діабет?

Програма лікування призначається кожному пацієнту індивідуально на основі діагностичних результатів і його особливостей здоров’я.

Як захиститись від цукрового діабету?

Правильно харчуйтесь! Споживайте їжу з низьким вмістом жиру. Включіть в раціон більше свіжих овочів та фруктів
Не створюйте великі навантаження на підшлункову залозу. Харчуйтесь маленькими порціями.
Зменшіть кількість цукру та солі в своєму раціоні.
Слідкуйте за вагою тіла
Займайтесь фізичними навантаженнями. Заняття легкими фізичними вправами не менше 5 разів на тиждень знижують ступінь ризику захворіти цукровим діабетом на 50%.
Уникайте стресів
Стежте за рівнем глюкози у крові
Відмовтесь від шкідливих звичок
Хворі на цукровий діабет обов’язково повинні перебувати на обліку у лікаря-ендокринолога! Самоконтроль і точне виконання рекомендацій лікаря дозволяють уникнути або значно уповільнити розвиток ускладнень захворювання!

Щороку 24 жовтня відзначається Всесвітній день боротьби з поліомієлітом. В цей день світова медична спільнота закликає звернути увагу на захворювання та його профілактику. Україна досі лишається в переліку країн, де через низький рівень охоплення щепленнями зберігається ризик спалаху поліомієліту.

Чим небезпечний поліо?

Близько 5% хворих на цю хворобу помирають через ураження дихальних м’язів, а 1 із 200 стає інвалідом через деформацію хребта і кінцівок. Ця інфекція найчастіше передається через брудні руки, заражену їжу та воду. Захворіти на поліомієліт може кожна невакцинована людина: і дитина, і дорослий. Найбільшу загрозу вірус становить для дітей у віці до п’яти років. Наразі не існує спеціального противірусного лікування поліомієліту.Після одужання від поліомієліту функція вражених нервів і м’язів не відновлюється.

Ліків від поліомієліту не існує,тому єдиний захист – щеплення.

Коли і як вакцинують дітей від поліомієліту❓
Відповідно до Національного календаря профілактичних щеплень дитина має отримати 6 доз вакцини:
✅ у 2 та 4 місяці від народження — інактивованою поліомієлітною вакциною (ІПВ) (ін’єкції), яка запобігає розвитку клінічних проявів інфекції у разі потрапляння поліовірусу до центральної нервової системи, таким чином захищаючи від паралічу;
✅ у 6 та 18 місяців, а також у 6 та 14 років — оральною поліомієлітною вакциною (ОПВ) (краплі), яка формує імунітет в кишківнику й у такий спосіб захищає від зараження і запобігає передачі вірусу.

Шести доз вакцини необхідно і достатньо, щоби сформувався імунітет до поліомієліту на все життя. Тому важливо намагатися слідувати графіку і не пропускати щеплення, відповідно до віку дитини. Але якщо все ж одна чи кілька доз були пропущені, слід надолужити їх, розробивши разом із педіатром індивідуальний план вакцинації дитини.

Наслідки дефіциту споживання йоду

Йододефіцитні захворювання (ЙДЗ) — патологічні стани, обумовлені зниженням споживання йоду. Ця група захворювань включає йододефіцитний гіпотиреоз, дифузний нетоксичний зоб (ДНЗ), вузловий і багатовузловий еутиреоїдний зоб, функціональну автономію щитоподібної залози. Найчастіше трапляється збільшення в розмірах ЩЗ — зоб. Регіон називається ендемічним за зобом, коли в більше ніж 10 % жителів цієї території визначається зоб.

Ендемічний зоб — основний наслідок нестачі йоду в довкіллі. Тому впродовж тривалого часу зоб вважався єдиним проявом такого стану. На сьогодні доведено, що, крім зоба, дефіцит йоду має також інший негативний вплив на здоров’я людини. Термін «ЙДЗ», або «розлади, спричинені нестачею йоду», використовується для позначення всіх несприятливих впливів дефіциту йоду на ріст і розвиток організму, насамперед на формування мозку дитини.

В Україні проблема ЙДЗ упродовж останніх років значно загострилася. Це пов’язано як із ліквідацією попередньої системи профілактики ЙДЗ, що ґрунтувалася на масовому використанні йодованої солі, так і з помітним зменшенням у харчуванні населення частки продуктів, відносно багатих йодом. У всіх обстежених на сьогодні регіонах країни встановлений дефіцит йоду в харчуванні.

На сьогодні з метою оцінки тяжкості йододефіцитних захворювань і контролю за їх ліквідацією використовують рекомендації, вироблені ВООЗ/ЮНІСЕФ/ICCIDD.

Згідно з цими рекомендаціями, виділяють дві групи параметрів для визначення початкового стану йодного дефіциту в обстежуваному регіоні і для контролю ефективності заходів щодо ліквідації його наслідків. Вони містять клінічні (розмір і структура ЩЗ, наявність розумової відсталості і кретинізму) і біохімічні (концентрація тиреоїдних гормонів, вміст йоду в сечі) індикатори.

У багатьох країнах здійснюється неонатальний скринінг на вроджений гіпотиреоз, що дозволяє встановити діагноз у перші дні життя дитини, вчасно призначити лікування й уникнути тяжких наслідків дефіциту тиреоїдних гормонів під час формування функцій мозку.

Добова потреба організму людини у йоді

Залежно від віку добова потреба в йоді складає від 90 до 300 мкг (1 мкг = 1 мільйонна частина грама, 10–6 г).
Для жінок добова норма йоду становить 150–300 мкг, а для чоловіків — до 300 мкг.

Норми споживання йоду для дітей:

• 0–6 років — 90 мкг;
• 6–12 років — 120 мкг.

Більшість мешканців України щодня споживає лише 40–80 мкг йоду на добу. У зоні найбільшого ризику — Західна Україна та Чернігівська область, де споживання йоду найменше.

Створити надлишок йоду в організмі досить складно, оскільки 95–98% йоду, що надходить в організм, виводиться із сечею, а 2–5% — через кишківник. Експерти ВООЗ вважають безпечною дозу йоду в 1 000 мкг (1 мг) на добу.

У деяких країнах, наприклад у Японії, добове споживання йоду може досягати 20 мг на добу (20 000 мкг) через уживання морських водоростей та морепродуктів. В Австралії безпечним вважають споживання до 2 000 мкг йоду на добу для дорослих і до 1 000 мкг — для дітей.
За все життя людина споживає близько 3–5 г йоду — приблизно одну чайну ложку.

Профілактика йододефіциту

Найпростішою профілактикою дефіциту йоду в організмі є споживання йодованої солі, насиченої цим мікроелементом. Щоби знизити ризики йододефіциту, для приготування щоденних страв замініть звичайну сіль на йодовану.

Щоб уникнути йододефіциту, до щоденного раціону слід включити такі продукти:

•  морепродукти (мідії, кальмари, креветки, ікру);
•  білу рибу (минтай, хек, тріску та ін.);
•  морську капусту (ламінарію);
•  овочі (картоплю, редиску, часник, буряк, томати, баклажани, спаржу, зелену цибулю, щавель, шпинат);
•  фрукти (банани, апельсини, лимони, дині, ананаси, хурму, фейхоа);
•  яйця;
•  молоко;
•  яловичину;
•  волоські горіхи.

 

Профілактика отруєнь грибами:

• Відмовтеся від споживання дикорослих грибів. Замініть їх грибами, що вирощують штучно, підлягають контролю.
• Не купуйте гриби на стихійних ринках.
• Уважно оглядайте гриби. Якщо у вас виникають найменші сумніви – відмовтеся від споживання грибів.
• Збирайте лише добре знайомі вам гриби. За найменшого сумніву одразу викиньте гриб, не залишаючи його поряд з іншими.
• Не беріть занадто молоді чи старі гриби. Їх легко переплутати з отруйними.
• Не збирайте гриби поблизу трас, підприємств, забруднених територій. Гриби вбирають в себе отруйні речовини, в тому числі важкі метали.
• Не збирайте гриби в посушливу погоду. У цей час гриб пересихає, віддаючи воду і збільшуючи концентрацію токсинів.
• Ніколи не куштуйте сирі гриби.
• Вдома ще раз ретельно перевірте гриби. Усі сумнівні слід викинути.
• Готуйте гриби протягом першої доби після збирання.
• Варіть гриби не менше трьох разів, щоразу в свіжій підсоленій воді не менше 30 хвилин.
• Зберігайте страви з грибами в холодильнику в емальованому посуді не більше доби.

Кому не можна їсти гриби:

     Навіть якщо ви впевнені у якості та безпеці грибів, їх не рекомендовано вживати:

• жінкам у період вагітності і грудного вигодовування;
• дітям до 12 років;
• людям літнього віку.

Симптоми отруєння грибами:

Ознаки отруєння грибами можуть проявитися як через 30 хвилин після споживання, так і протягом декількох днів. Основними ознаками отруєння грибами є:

• нудота, блювання;
• різкий біль у животі;
• діарея;
• запаморочення;
• підвищення температури тіла;
• зниження пульсу;
• задуха;
• судоми;
• відтік крові від кінцівок (холодні руки та ноги);
• поява галюцинацій та марення.

Якщо у вас проявився хоча б один із цих симптомів – негайно звернутися до лікаря!

Надання медичної допомоги на догоспітальному етапі:

     Найголовніше – терміново телефонуйте «103»

     Якщо є можливість, промийте шлунок простою водою чи прийміть сорбенти (найменша ефективна доза активованого вугілля – 0,5 г/кг маси тіла).

     До приїзду невідкладної допомоги дотримуйтесь постільного режиму і пийте багато рідини – води, підсоленої води або прохолодного чаю. Це допоможе відновити водно-сольовий баланс та вивести токсини.

     Категорично заборонено вживати алкоголь, будь-яку їжу чи молочні та кисломолочні продукти – це може прискорити всмоктування токсинів.

     Ні в якому разі не займайтеся самолікуванням і не намагайтеся “перечекати” – це може бути смертельно небезпечно!

    Залишки грибів або грибних страв треба обов’язково зберегти, тому що лабораторне їх дослідження допоможе встановити причину отруєння та призначити правильне лікування.

 

Паління

Найбільшу небезпеку тютюн становить для підлітків. Особи, які почали палити до 25 років, помирають від раку легень у 5 разів частіше ніж ті хто запалив після 25 років.

Смертельною є доза від 50 до 100 мг. нікотину, що є еквівалентною 20 випаленим сигаретам!

      Причини паління.

Ключовим, через що молодь починає палити, дослідники вважають паління в родині й найближчому оточенні, коли паління сприймається як нормальне явище.

Біля 90 % курців вважають паління шкідливим для себе, і лише дві третини роблять спроби полишити звичку.

Наслідки паління можуть проявлятися від першіння в горлі та подразнення очей до хронічного бронхіту, ішемічної хвороби серця, раку.

Курці завдають шкоди не лише собі, а й оточуючим, які дихають повітрям забрудненим тютюновим димом. Концентрація окису вуглецю в приміщеннях через паління значно підвищується. Особливо це шкідливо для дітей. Вагітні жінки які палять наражають на небезпеку плід, збільшуючи ризик смерті дитини у перинатальному періоді (внутрішньоутробний період та 7 діб після народження). Діти від матерів, які палять, частіше народжуються з дефектами та більш сприйнятливі до хвороб.

Профілактика тютюнопаління:                                                                 

1. Проаналізувати, коли і чому виникає бажання палити.
2. Під час паління – задатися питанням: чи приносить ця звичка мені задоволення зараз?
3. Призначити день відмови від паління.
4. Переконати себе, що паління шкідливе для здоров’я.
5. Щодня зменшувати кількість випалених цигарок.
6. Почати займатися фізичними вправами.
7. У разі виникнення бажання запалити – випити склянку води, зайнятися цікавою справою тощо.
8. За день до призначеного дня відмови від паління – випалити вдвічі більше цигарок ніж звичайно (відбудеться перенасичення організму

нікотином з відповідними неприємними відчуттями), кинути палити буде простіше.

      Пам’ятайте!

      Якщо людина випалює в день лише 1 – 2 цигарки то скорочує тривалість життя на 4 – 6 років.

             Алкоголізм

      Алкоголь негативно впливає не тільки на того хто зловживає ним, але й на майбутнє покоління.  

      Дослідження вчених доводять, що у підлітків алкоголізм як захворювання  виникає і розвивається у 4 рази швидше, ніж у дорослих. Деградація особистості також відбувається набагато швидше.

Ті хто зловживають алкоголем живуть приблизно на 15 років менше, ніж люди з помірним та несистематичним вживанням спиртних напоїв!

Науково доведено, що наслідки одноразового вживання алкоголю здоровою людиною зберігаються в організмі протягом 2-х тижнів.

Концентрація алкоголю у крові більше 5 % є смертельною для дорослої людини!

Якщо людина знаходиться під впливом алкоголю протягом значного часу, біохімічні процеси головного мозку змінюються. Організм прагне підтримати процеси функціонування нервової системи і як наслідок – формується звичка (стан), яка веде до щоразу більшої дози вжитого алкоголю, у людини формується алкогольна залежність.

Алкоголь впливає на ЦНС: гальмує роботу мозкових центрів, що відповідають за вищу діяльність людини (інтелект, совість, критичну оцінку ситуації, рівень культури).

На тлі хронічного захворювання на алкоголізм також виникають алкогольні кардіоміопатія, гастрит, панкреатит, гепатит, нефропатія, енцефалопатія, анемії, порушення імунної системи, ризик інсульту.

Профілактика алкоголізму:

1. Не долучатися до вживання алкоголю.
2. З юних років привчатися до спорту.
3. Тренувати силу волі, відмовлятися від пропозицій щодо вживання спиртних напоїв.
4. Знайти собі корисні та цікаві заняття.
5. Навчитись отримувати задоволення від тверезого спілкування.
6. Відпочивати під час вихідних та свят, не вживаючи алкоголю.
7. Загартовуватись і піклуватися про стан свого здоров’я, ставити собі мету в житті.

      Пам’ятайте!

      Ви несете відповідальність за своє здоров’я та здоров’я нащадків.

      Живіть повноцінним, здоровим життям без шкідливих звичок!

Значення онкооглядів та цитологічних мазків

Онкоогляд – обов’язкова для всіх жінок процедура, яка проводиться у гінеколога мінімум один раз на рік. Це пов’язано з тим, що захворювання молочних залоз, шийки матки, яєчників, тіла матки зустрічаються все частіше, і при цьому можуть проходити безсимптомно.

Виявити захворювання на ранній стадії і, відповідно, лікувати його швидше і ефективніше, допоможе тільки своєчасний профілактичний онкопрофогляд.

Що включає в себе онкоогляд у гінеколога?

В першу чергу, це огляд фахівцем всіх шкірних покривів і слизових оболонок статевих органів жінки. При візуальному огляді виявляються ерозія шийки матки або запальний процес, що виник в результаті яких-небудь захворювань.

Потім береться мазок зі стінок шийки матки, який відправляють на цитологічне дослідження. Результати аналізу такого мазка дозволяють визначити, чи немає у пацієнтки початкових форм раку або передракових змін – дисплазій.

Вчасно виявлені передракові стани шийки матки успішно лікуються.
Також онкоогляд дозволяє виявити й інші безсимптомні або майже безсимптомні хвороби: міоми матки, кісти яєчників.

Другий важливий аналіз – це так званий мазок на флору. Він дозволяє виявити наявність патогенних бактерій у піхві і ступінь запального процесу (якщо він є).

Онкоогляд слід проходити як молодим жінкам, так і тим, у кого вже настав період менопаузи.

Своєчасний профілактичний онкоогляд – це запорука жіночого здоров’я. Пам’ятайте про це і не нехтуйте рекомендаціями лікаря!

Онкозахворюванність жіночих статевих органів: перші симптоми та діагностика

Злоякісні пухлини жіночих статевих органів можуть виникати у пацієнток різного віку. Вони нерідко діагностуються на пізніх стадіях розвитку, що суттєво ускладнює терапію та в рази знижує її ефективність. На сучасному етапі розвитку онкології одне з основних її завдань — рання діагностика ракових хвороб, що сприяє максимально ефективному лікуванню. 

Перші симптоми злоякісних пухлин жіночих статевих органів 

Онкологічні захворювання жіночих статевих органів — це досить підступна група патологій, які схильні до тривалого безсимптомного перебігу. На ранніх стадіях рак зовсім не проявляється, тому може бути виявлений лише при скринінгу – профілактичному огляді, що треба проходити щороку у поліклініці.

Ознаки онкологічного захворювання, що прогресує, можуть включати:

• дискомфорт та болі внизу живота; 
• порушення менструального циклу; 
• біль під час статевого акту; 
• біль у попереку; 
• аномальні виділення зі статевих шляхів;
• міжменструальні кровотечі (або кровотечі без циклічності після настання клімаксу);
• зміни слизової оболонки піхви або вульви;
• порушення апетиту;
• схуднення;
• млявість.

Діагностика

Зазвичай, діагностика онкологічних захворювань включає: 

• гінекологічний огляд;
• трансвагінальне ультразвукове дослідження; 
• комп’ютерну томографію (КТ) органів малого тазу; 
• магнітно-резонансна томографія (МРТ) органів малого тазу; 
• ендоскопічне обстеження органів малого тазу; 
• гістероскопію, кольпоскопію та діагностичну лапароскопію з використанням сучасної техніки; 
• біопсію (захоплення тканин пухлин із подальшим дослідженням у лабораторії); 
• лабораторні дослідження крові та сечі.

При підозрі на наявність метастазів та супутніх проблем зі здоров’ям у клініці проводять дослідження регіонарних лімфовузлів, грудної та черевної порожнини. 

Рак молочної залози: симптоми та діагностика

Рак молочної залози — це захворювання, яке виникає внаслідок мутації клітин. Хвороба може початися у молочних протоках або часточках залозистої тканини. Вже протягом кількох років на пухлину грудей припадає кожен восьмий випадок раку у світі. Це найпоширеніше онкологічне захворювання у жінок.

Симптоми раку молочної залози 

До основних ознак раку грудей можна віднести:

• «гульки» або ущільнення у грудях, які можна відчути на дотик;
• нехарактерна асиметрія чи збільшення грудей;
• аномальні виділення із соска чи шкіри грудей;
• висипання, рани, екземи, кірки або тріщини в ділянці грудей;
• шкіра стає схожою на апельсинову кірку;
• зміна форми, кольору та розміру сосків;
• різні види акне під час менструації;
• запалення сосків;
• ущільнення, припухлості та утворення у пахвовій області.

Найчастіше як ознака раку грудей зустрічається ущільнення. Виявити його можна самостійно при промацуванні молочних залоз та лімфатичних вузлів. У разі виявлення ущільнення необхідно негайно звернутися до спеціаліста для консультації.

Не потрібно панікувати, ви повинні знати, що до 90% утворень у молочних залозах не є злоякісними. Рак грудей найчастіше діагностується випадково, під час планових медичних обстежень.

Діагностика

Профілактичні обстеження у спеціаліста – один із способів своєчасного діагностування раку. Мамолог визначає критичність та небезпеку виявлених змін у грудях, ставить пацієнта на облік та рекомендує додаткові дослідження. Відвідування мамолога необхідні для того, щоб виключити всі інші причини захворювання грудей.

Дослідження, що застосовуються для діагностики та стадіювання РМЗ:

• УЗД;
• КТ – комп’ютерна томографія;
• ПЕТ-КТ – позитронно-емісійна та комп’ютерна томографія;
• МРТ – магнітно-резонансна томографія;
• дослідження онкомаркерів;
• біопсія;
• аналіз крові на гормони;
• остеосцинтиграфія;
• дуктографія;
• лабораторні дослідження виділень із соска.

ЯК ПРОВОДИТЬСЯ ДІАГНОСТИКА РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ?

Обстеження молочної залози проводиться з використанням передових та класичних технологій, що дає можливість поставити точний діагноз, скласти план лікування, спрогнозувати результати та навіть ймовірність повторного захворювання.

До класичних методів належать:

• УЗД;
• мамографія.

СНІД (синдром набутого імунодефіциту) – важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який пошкоджує імунну систему людини, і таким чином знижує опірність організму проти будь-якого захворювання.
Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини. ВІЛ руйнує Т-лімфоцити – організм врачає захисні реакції, унаслідок чого активізується так звана умовно-патогенна флора організму і різко підвищується ймовірність смертельних запалювань, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань. 
Заходи профілактики.
1. Основна умова – Ваша поведінка.
2. Статеві контакти – найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараження – уникати випадкових статевих контактів, використання презерватива.
3. Внутрішньовенне вживання наркотиків не тільки шкодить здоров’ю, але і значно підвищує можливість зараження вірусом, адже, як правило, використовуються загальні голки і шприци без їхньої стерилізації.
4. Використання стерилізованого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті під час різних маніпуляцій (манікюру, педикюру, татуювання, гоління тощо). Пам’ятайте: вірус СНІДу не стійкий, гине при кип’ятінні миттєво, при +56 С° – протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Проте спирт не знищує ВІЛ!
5. Перевірка донорської крові обов’язкова. Сьогодні ВІЛом інфіковано 42 млн осіб. Щодня заражається ще понад 6 тисяч чоловік. Якщо не вживати термінових заходів, то до кінця десятиріччя число інфікованих досягне 110 мільйонів. 
Чи можна вберегти себе від СНІДУ? 
На сьогодні ВІЛ-інфекція не має радикальних засобів лікування, тому головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування. У зв’язку з цим, необхідно: 
• приймати правильні щодо свого здоров’я рішення, намагатися протистояти таким чинникам ризику, як потреба експериментувати, самоутверджуватись під тиском із боку однолітків і наркодільців; 
• уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування. Застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів. Сексуальні стосунки з особами, що вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані й уже тому небезпечні. За даними статистики, 30–50 % осіб, що вживають наркотики ін’єкційним шляхом, інфіковані ВІЛ, тому вірогідність зараження надзвичайно висока; 
• пам’ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати; 
• знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ дитини, якщо вони якнайраніше звернуться в жіночу консультацію для проведення профілактичного лікування. Профілактика – це активний процес створення умов для підвищення якості життя, формування особистих якостей людини, які сприяють її благополуччю.
Для визначення ВІЛ-статусу, рекомендовано один раз у рік визначати  рівень антитіл до ВІЛ-інфекції в крові людини.