За офіційними даними Центру громадського здоров’я станом на 1 січня цього року, в Україні зареєстровано 7 179 нових випадків вірусного гепатиту С (ВГС). 87 269 людей перебувають під медичним наглядом. У 219 році проліковано 7 302 людини.

Станом на цей же період зафіксовано 1 848 нових випадків вірусного гепатиту В (ВГВ). 23 631 людина перебуває під медичним наглядом. Минулого року проліковано 1 829 людей.

Всього ж, за оцінками, 1 342 418 українців інфіковані ВГС та 559 341 — ВГВ.

Вберегтися від гепатиту В можна завдяки вакцинації. Вакцини проти гепатиту С не існує. Гепатит В наразі невиліковний, у той час, як гепатит С виліковний.

Станом на 1 травня цього року від вірусного гепатиту В вакциновано 60 627 дітей віком до року, що становить 19,5% від планових щеплень.

Нагадаймо, гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Гепатити B і C — два основних типи вірусного гепатиту, які можуть викликати цироз та гепатоцеллюлярную карциному.

ВГВ і ВГС є причиною 96% всіх випадків смертей, зумовлених гепатитами. Згідно з даними ВООЗ, близько 325 млн людей у ​​світі живуть з хронічною інфекцією, спричиненою вірусом гепатиту B або вірусом гепатиту C.

Гепатит В — це захворювання печінки, яке викликає вірус гепатиту В (ВГВ).

Шляхи передавання гепатиту B:

• від матері до дитини під час народження;
• незахищені статеві контакти;
• маніпуляції, пов’язані з контактом із кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
• використання нестерильного ін’єкційного інструментарію під час вживання наркотиків.

Гепатит B є небезпечний і для працівників охорони здоров’я, які можуть мати травми від уколів голками під час догляду за пацієнтами, інфікованими ВГB.

Найкращий та найбільш ефективний спосіб попередження інфікування ВГB — це вакцинація.

​Вірус гепатиту B не передається через столові прибори, під час годування груддю, через обійми, поцілунки, рукостискання, кашель, чхання, користування громадськими басейнами тощо.

Як захиститися від ВГВ:

Вакцинація формує імунітет на 20–30 років, а інколи — пожиттєво.

Поширенню ВГВ можна запобігти, якщо:

• уникати контактів з кров’ю та рідинами організму інших людей;
• обирати пероральні ліки замість ін’єкцій там, де це можливо;
• уникати випадкових статевих контактів, завжди використовувати презервативи;
• не ділитися засобами індивідуального користування (бритвами, ножицями тощо);
• використовувати лише стерилізовані інструменти для пірсингу і татуювання;
• вагітним жінкам, у яких діагностовано гепатит B, слід порадитися з лікарем про те, як запобігти передаванню вірусу до дитини.

Гепатит C — захворювання печінки, зумовлене вірусом гепатиту С. Вірус може спричиняти як гостру, так і хронічну інфекцію.

Вірус гепатиту C (ВГС), в основному, передається під час контакту з інфікованою кров’ю чи біологічними рідинами інфікованої людини.

Шляхи передавання гепатиту С:

• маніпуляції, пов’язані з контактом із кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
• використання нестерилізованих побутових та професійних приладів після інфікованої людини (зубні щітки, манікюрні ножиці, бритви тощо);
• використання нестерильного ін’єкційного інструментарію під час вживання наркотиків;
• під час переливання крові та її компонентів.

Можливе також передавання інфекції під час незахищеного статевого контакту, але це відбувається набагато рідше. Крім того, ВГC може передаватися від матері до дитини. Вакцини проти гепатиту C не існує.

​Гепатит C не передається через грудне молоко, харчі або воду, під час побутових контактів: обіймів, поцілунків, споживання їжі та напоїв спільно з інфікованою людиною.

Як захиститися від ВГС

Ефективність лікування препаратами прямої противірусної дії становить більше 95%.

Вакцини проти гепатиту C не існує. Профілактика полягає у безпечних медичних та інших маніпуляціях, що передбачають контакт із кров’ю.

Поширенню ВГС можна запобігти, якщо:

• дотримуватися гігієни рук — часто і ретельно їх мити;
• пам’ятати про безпечні медичні ін’єкції та стерильне ін’єкційне обладнання;
• тестувати донорську кров на гепатити B і C (а також ВІЛ і сифіліс);
• правильно і регулярно користуватися презервативами.

Людям, інфікованим ВГС, слід:

• консультуватися щодо варіантів меддопомоги та лікування;
• вакцинуватися від гепатиту A і B;
• дотримуватися правильного лікування;
• регулярно проходити моніторинг, щоб вчасно діагностувати хронічні захворювання печінки.

Стаття підготовлена за інформацією Центру громадського здоров’я.

Влітку сонячне проміння дуже активне та небезпечне, тому існують високі ризики перегріву та отримання теплового удару.

 Найчастіше жертвами теплових ударів та інших пошкоджень, пов’язаних з високими температурами, стають підлітки, що активно займаються спортом, і маленькі діти, яких залишають без нагляду у транспортних засобах або інших приміщеннях з високою температурою повітря (або таких, що можуть нагріватися під дією прямого сонячного світла). Одним із завдань лікарів має бути консультування батьків або опікунів дитини щодо небезпеки, яку несе перегрів дитини, та заходів для запобігання дегідратації чи тепловому ураженню, а також розпізнавання цих станів.

Щоб вберегтися від перегрівання, крім захисту одягом, не забувайте пити достатньо води та відпочивати в прохолоді. При підозрі на теплове виснаження або тепловий удар необхідно якомога швидше охолодити потерпілого

Види теплових уражень

Теплові ураження — група патологічних станів, причиною яких є надмірне перебування під дією високих температур навколишнього середовища та нездатність організму до ефективної терморегуляції. Прояви теплових уражень можуть варіюватися від легких (тепловий гіпергідроз, тепловий стрес) до тяжких (тепловий удар), оскільки переносимість високих температур є індивідуальною для кожної людини. Реакція на перегрівання залежить від багатьох факторів, таких як загальний стан здоров’я, вентиляція у приміщенні, водний баланс і здатність до акліматизації (адаптації до зміни температур у короткий термін).

Тепловий гіпергідроз, або пітниця, часто виникає у дітей грудного віку під час їх перегрівання чи перебування у середовищі з високою вологістю. Виглядає як еритематозний папульозний або везикулярний висип, спричинений обструкцією екринових потових залоз. Лікування та профілактика включають носіння легкого, вільного одягу та уникання перегріву.

Тепловий набряк також є легкою формою теплових уражень, проявляється набряком гомілок, кистей та інших ділянок тіла. Це результат вазодилатації та венозного застою. Незважаючи на те що подібне теплове ураження частіше трапляється у людей похилого віку, воно може виникати й у дітей. При цьому температура тіла залишається нормальною, а саме явище не пов’язане із захворюваннями серця чи нирок. Лікування симптоматичне: підйом кінцівок, компресійні панчохи та переміщення до прохолоднішого середовища.

Теплові судоми (або судоми, пов’язані з фізичним навантаженням) – мимовільні скорочення скелетних м’язів, що виникають під час або після фізичного навантаження, часто в поєднанні з високою температурою навколишнього середовища. Судоми зазвичай болісні. Лікування: спокій, відновлення водного балансу, вправи, спрямовані на розтягнення м’язів та сухожилля.

Теплове синкопе також пов’язане з вазодилатацією та венозним застоєм. Є ортостатичним явищем, що характеризується нетривалою втратою свідомості, зазвичай спостерігається в осіб, які тривало стоять або різко змінюють позицію тіла в умовах підвищеної температури середовища. Температура тіла під час цього не підвищується. Лікування включає переміщення дитини у прохолодне середовище та перебування її у спокої до нормалізації самопочуття, а також контроль водного балансу.

Тепловий стрес є легкою формою теплового ураження. Він проявляється як фізичне виснаження та дискомфорт, набуті в результаті тривалого перебування на спеці або в приміщенні з високою температурою повітря. Симптоми зазвичай нетяжкі, температура тіла залишається в межах норми.

Теплове виснаження — стан середньої тяжкості, який проявляється підвищенням температури тіла (у межах 37–40 °C). Симптоми включають спрагу, головний біль, слабкість, короткочасну втрату свідомості, блювання та запаморочення. Часто супроводжується дегідратацією та рясним потовиділенням, а також тахікардією і різким зниженням артеріального тиску. Важливою рисою цього стану, яка відрізняє його від теплового удару, є відсутність порушень з боку центральної нервової системи (ЦНС) та порушень функції внутрішніх органів. Якщо симптоми з боку ЦНС і виникають (головний біль, помірна дезорієнтація), то вони швидко зникають у спокої та під час охолодження організму. Лікування включає фізичний спокій, зняття зайвого верхнього одягу та спортивного спорядження, переміщення постраждалого у приміщення з нижчою температурою повітря та пероральну або внутрішньовенну регідратацію. Методи охолодження можуть включати прохолодний душ або накладання холодних компресів. При несвоєчасному виявленні теплове виснаження може перейти в теп­ловий удар. За своєчасного надання необхідної допомоги симптоми досить швидко усуваються в більшості пацієнтів і вони не потребують госпіталізації.

Тепловий удар — найтяжчий прояв теплового ураження та результат порушення терморегуляції. Це стан, який загрожує життю і характеризується підвищенням температури тіла вище 40 °C, що супроводжується порушенням функцій ЦНС та виникає у зв’язку з надмірним перебуванням у середовищі з високою температурою повітря. Порушення ЦНС можуть проявлятися як збудження, дезорієнтація, делірій або кома. Дуже важливо вчасно відрізнити тепловий удар від теплового виснаження, оскільки зовні ці стани можуть бути схожі.

Як уникнути теплового ураження у дитини

• Виходячи на вулицю в спекотний літній день, обов’язково надягайте малюкові світлу панамку і легкий одяг з натуральних тканин. Утримуйтися від перебування в жарку пору доби під прямими сонячним променями з дітьми молодше одного року.
• Пам’ятайте, що діти зі світлою шкірою мають більше шансів отримати сонячні опіки шкіри та очей, ніж смагляві. Уникайте перебування на сонці в жарку пору року в період з 10 до 15 години. Навіть у хмарні дні ультрафіолетові промені сонця потрапляють на оголену шкіру і можуть пошкодити її.
• За 20-30 хвилин до прогулянки нанесіть на відкриті ділянки шкіри дитини сонцезахисний крем з фактором захисту не менше 25-30 одиниць. Не забувайте наносити крем повторно – кожні 2 години перебування на вулиці і, додатково, після купання.
• Навчіть дитину користуватися сонцезахисними засобами: головні убори, сонцезахисні окуляри, майки (особливо на пляжі). Дітям потрібно носити не іграшкові, а нормальні окуляри з фільтрами з трайвекса або полікарбонату, що повністю блокують сонячні ультрафіолетові промені діапазонів А і В.
• Не забувайте, що перші сонячні ванни Вашої дитини не повинні перевищувати 5-6 хвилин, а після утворення засмаги – 8-10 хвилин. Приймайте сонячні ванни (загорайте) з дитиною не більше 2-3 разів на день, з перервами, під час яких дитина має знаходитися в тіні. По можливості, беріть з собою на пляж парасольку від сонця. Для попередження перегрівання, частіше пропонуйте маляті питво, протирайте вологою серветкою, рушником його обличчя і відкриті ділянки тіла.

Чого робити не можна при тепловому ураженні

• Не змащуйте постраждалі від сонячного опіку ділянки шкіри спиртовмісними засобами, оскільки вони додатково ушкоджують шкіру і ускладнюють загоєння. Не застосовуйте на постраждалих частинах тіла речовин на жировій основі (вазелін або інші густі мазі, а також різні олії : обліпихова, соняшникова і т.д.), оскільки вони ускладнюють виділення тепла і поту і, відповідно, ускладнюють загоєння опіку.
• Не застосовуйте для лікування сонячного опіку у дітей спреї та мазі, що містять бензокаїн (анестезин), який може викликати роздратування і алергічну реакцію на шкірі дитини. Не кладіть лід або воду з льодом.
• Не вскривайте бульбашки на шкірі в місцях опіків. На бульбашки, що самостійно розкрилися можна нанести мазь з антибіотиком (ерітроміціновая, тетрациклінова тощо) і зверху покласти стерильну, марлеву серветку. За відсутності серветки можна скористатися чистою прасованою носовою хусткою.