Щороку 24 жовтня відзначається Всесвітній день боротьби з поліомієлітом. В цей день світова медична спільнота закликає звернути увагу на захворювання та його профілактику. Україна досі лишається в переліку країн, де через низький рівень охоплення щепленнями зберігається ризик спалаху поліомієліту.

Чим небезпечний поліо?

Близько 5% хворих на цю хворобу помирають через ураження дихальних м’язів, а 1 із 200 стає інвалідом через деформацію хребта і кінцівок. Ця інфекція найчастіше передається через брудні руки, заражену їжу та воду. Захворіти на поліомієліт може кожна невакцинована людина: і дитина, і дорослий. Найбільшу загрозу вірус становить для дітей у віці до п’яти років. Наразі не існує спеціального противірусного лікування поліомієліту.Після одужання від поліомієліту функція вражених нервів і м’язів не відновлюється.

Ліків від поліомієліту не існує,тому єдиний захист – щеплення.

Коли і як вакцинують дітей від поліомієліту❓
Відповідно до Національного календаря профілактичних щеплень дитина має отримати 6 доз вакцини:
✅ у 2 та 4 місяці від народження — інактивованою поліомієлітною вакциною (ІПВ) (ін’єкції), яка запобігає розвитку клінічних проявів інфекції у разі потрапляння поліовірусу до центральної нервової системи, таким чином захищаючи від паралічу;
✅ у 6 та 18 місяців, а також у 6 та 14 років — оральною поліомієлітною вакциною (ОПВ) (краплі), яка формує імунітет в кишківнику й у такий спосіб захищає від зараження і запобігає передачі вірусу.

Шести доз вакцини необхідно і достатньо, щоби сформувався імунітет до поліомієліту на все життя. Тому важливо намагатися слідувати графіку і не пропускати щеплення, відповідно до віку дитини. Але якщо все ж одна чи кілька доз були пропущені, слід надолужити їх, розробивши разом із педіатром індивідуальний план вакцинації дитини.

Наслідки дефіциту споживання йоду

Йододефіцитні захворювання (ЙДЗ) — патологічні стани, обумовлені зниженням споживання йоду. Ця група захворювань включає йододефіцитний гіпотиреоз, дифузний нетоксичний зоб (ДНЗ), вузловий і багатовузловий еутиреоїдний зоб, функціональну автономію щитоподібної залози. Найчастіше трапляється збільшення в розмірах ЩЗ — зоб. Регіон називається ендемічним за зобом, коли в більше ніж 10 % жителів цієї території визначається зоб.

Ендемічний зоб — основний наслідок нестачі йоду в довкіллі. Тому впродовж тривалого часу зоб вважався єдиним проявом такого стану. На сьогодні доведено, що, крім зоба, дефіцит йоду має також інший негативний вплив на здоров’я людини. Термін «ЙДЗ», або «розлади, спричинені нестачею йоду», використовується для позначення всіх несприятливих впливів дефіциту йоду на ріст і розвиток організму, насамперед на формування мозку дитини.

В Україні проблема ЙДЗ упродовж останніх років значно загострилася. Це пов’язано як із ліквідацією попередньої системи профілактики ЙДЗ, що ґрунтувалася на масовому використанні йодованої солі, так і з помітним зменшенням у харчуванні населення частки продуктів, відносно багатих йодом. У всіх обстежених на сьогодні регіонах країни встановлений дефіцит йоду в харчуванні.

На сьогодні з метою оцінки тяжкості йододефіцитних захворювань і контролю за їх ліквідацією використовують рекомендації, вироблені ВООЗ/ЮНІСЕФ/ICCIDD.

Згідно з цими рекомендаціями, виділяють дві групи параметрів для визначення початкового стану йодного дефіциту в обстежуваному регіоні і для контролю ефективності заходів щодо ліквідації його наслідків. Вони містять клінічні (розмір і структура ЩЗ, наявність розумової відсталості і кретинізму) і біохімічні (концентрація тиреоїдних гормонів, вміст йоду в сечі) індикатори.

У багатьох країнах здійснюється неонатальний скринінг на вроджений гіпотиреоз, що дозволяє встановити діагноз у перші дні життя дитини, вчасно призначити лікування й уникнути тяжких наслідків дефіциту тиреоїдних гормонів під час формування функцій мозку.

Добова потреба організму людини у йоді

Залежно від віку добова потреба в йоді складає від 90 до 300 мкг (1 мкг = 1 мільйонна частина грама, 10–6 г).
Для жінок добова норма йоду становить 150–300 мкг, а для чоловіків — до 300 мкг.

Норми споживання йоду для дітей:

• 0–6 років — 90 мкг;
• 6–12 років — 120 мкг.

Більшість мешканців України щодня споживає лише 40–80 мкг йоду на добу. У зоні найбільшого ризику — Західна Україна та Чернігівська область, де споживання йоду найменше.

Створити надлишок йоду в організмі досить складно, оскільки 95–98% йоду, що надходить в організм, виводиться із сечею, а 2–5% — через кишківник. Експерти ВООЗ вважають безпечною дозу йоду в 1 000 мкг (1 мг) на добу.

У деяких країнах, наприклад у Японії, добове споживання йоду може досягати 20 мг на добу (20 000 мкг) через уживання морських водоростей та морепродуктів. В Австралії безпечним вважають споживання до 2 000 мкг йоду на добу для дорослих і до 1 000 мкг — для дітей.
За все життя людина споживає близько 3–5 г йоду — приблизно одну чайну ложку.

Профілактика йододефіциту

Найпростішою профілактикою дефіциту йоду в організмі є споживання йодованої солі, насиченої цим мікроелементом. Щоби знизити ризики йододефіциту, для приготування щоденних страв замініть звичайну сіль на йодовану.

Щоб уникнути йододефіциту, до щоденного раціону слід включити такі продукти:

•  морепродукти (мідії, кальмари, креветки, ікру);
•  білу рибу (минтай, хек, тріску та ін.);
•  морську капусту (ламінарію);
•  овочі (картоплю, редиску, часник, буряк, томати, баклажани, спаржу, зелену цибулю, щавель, шпинат);
•  фрукти (банани, апельсини, лимони, дині, ананаси, хурму, фейхоа);
•  яйця;
•  молоко;
•  яловичину;
•  волоські горіхи.