Профілактика СНІДу

Профілактика СНІДу

СНІД (синдром набутого імунодефіциту) – важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який пошкоджує імунну систему людини, і таким чином знижує опірність організму проти будь-якого захворювання.
Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини. ВІЛ руйнує Т-лімфоцити – організм врачає захисні реакції, унаслідок чого активізується так звана умовно-патогенна флора організму і різко підвищується ймовірність смертельних запалювань, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань. 
Заходи профілактики.
1. Основна умова – Ваша поведінка.
2. Статеві контакти – найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараження – уникати випадкових статевих контактів, використання презерватива.
3. Внутрішньовенне вживання наркотиків не тільки шкодить здоров’ю, але і значно підвищує можливість зараження вірусом, адже, як правило, використовуються загальні голки і шприци без їхньої стерилізації.
4. Використання стерилізованого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті під час різних маніпуляцій (манікюру, педикюру, татуювання, гоління тощо). Пам’ятайте: вірус СНІДу не стійкий, гине при кип’ятінні миттєво, при +56 С° – протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Проте спирт не знищує ВІЛ!
5. Перевірка донорської крові обов’язкова. Сьогодні ВІЛом інфіковано 42 млн осіб. Щодня заражається ще понад 6 тисяч чоловік. Якщо не вживати термінових заходів, то до кінця десятиріччя число інфікованих досягне 110 мільйонів. 
Чи можна вберегти себе від СНІДУ? 
На сьогодні ВІЛ-інфекція не має радикальних засобів лікування, тому головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування. У зв’язку з цим, необхідно: 
• приймати правильні щодо свого здоров’я рішення, намагатися протистояти таким чинникам ризику, як потреба експериментувати, самоутверджуватись під тиском із боку однолітків і наркодільців; 
• уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування. Застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів. Сексуальні стосунки з особами, що вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані й уже тому небезпечні. За даними статистики, 30–50 % осіб, що вживають наркотики ін’єкційним шляхом, інфіковані ВІЛ, тому вірогідність зараження надзвичайно висока; 
• пам’ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати; 
• знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ дитини, якщо вони якнайраніше звернуться в жіночу консультацію для проведення профілактичного лікування. Профілактика – це активний процес створення умов для підвищення якості життя, формування особистих якостей людини, які сприяють її благополуччю.
Для визначення ВІЛ-статусу, рекомендовано один раз у рік визначати  рівень антитіл до ВІЛ-інфекції в крові людини. 

У Центрі ПМСД починають працювати ще два сімейних лікаря, з яким можна укласти декларацію

У Центрі ПМСД починають працювати ще два сімейних лікаря, з яким можна укласти декларацію

У КНП “ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ КУЯЛЬНИЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ”
Фактична адреса: 66300, Одеська область, м. Подільськ, вул. Каштанова,76 Реєстратура ЦПМСД : (04862)7-38-10; 0665332010 починають працювати ще два сімейних лікаря, з яким можна укласти декларацію:

Ліпінський Вадим Олегович 0956615432
Чебан Наталя Ігорівна 0956615387

Молоді кваліфіковані спеціалісти, уважні лікарі, стануть вашим надійним провідником у світ здоров’я.

Тож, якщо у вас ще немає свого сімейного лікаря, або ж ви плануєте його змінити, звертайтесь у реєстратуру.

БЕЗОПЛАТНІ послуги у вашого лікаря:

  • Аналізи та дослідження
  • Загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою
  • Загальний аналіз сечі
  • Глюкоза крові
  • Загальний холестерин
  • Вимірювання артеріального тиску
  • Пульсоксиметрія
  • Електрокардіограма
  • Вимірювання ваги,зросту,окружності талії
  • Швидкий тест на вагітність
  • Швидкий тест на тропонін
  • Швидкі тести на ВІЛ,вірусні гепатити
  • Швидкий тест на COVID-19
  • Вакцинація від COVID-19
  • Рутинна вакцинація
  • УЗД-діагностика

Лікарі: сімейної медицини, терапевти, педіатри, гінеколог, стоматолог, інфекціоніст.

Працює денний стаціонар.

Працює служба «Соціальне таксі» з перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату.

Профілактика грипу

Профілактика грипу

Найефективнішим способом профілактики грипу є вакцинація. Оптимальний час введення вакцини – початок осені. Разом із тим, МОЗ рекомендує робити щеплення і в більш пізні терміни – впродовж всього сезону грипу. Всупереч поширеному міфу, вакцинація не ослаблює, а посилює здатність організму протистояти грипу. Імунітет після введення вакцини формується через 7-14 днів.

Кому необхідно зробити щеплення в першу чергу

Усі засоби профілактики грипу мають особливе значення для людей, що належать до груп ризику. Для цих людей грип становить найбільшу небезпеку, а вчасна регулярна профілактика здатна врятувати життя.

Відомі такі групи ризику:

  • діти до 5 років (особливо — діти до 2 років);
  • вагітні жінки;
  • люди віком від 65 років;
  • люди з надмірною вагою;
  • хворі на діабет;
  • хворі на хронічні серцево-судинні захворювання;
  • хворі на хронічні захворювання легенів;
  • люди з іншими тяжкими хронічними захворюваннями;
  • люди, що перебувають на імуно-супресивній терапії.

Для цих людей грип становить особливу загрозу, оскільки стан їхнього організму суттєво знижує їхні шанси видужати без небезпечних ускладнень, а часто — і вижити.

Крім того, існують професійні групи ризику:

  • медичні працівники,
  • вчителі й вихователі,
  • продавці,
  • водії громадського транспорту,
  • усі, хто працює в багатолюдних місцях.

У цих людей немає ніякої можливості уникнути перебування поряд із хворими людьми, тому для них особливе значення мають усі без винятку засоби інфекційного контролю і профілактики грипу.

Корисні звички для профілактики грипу

Хоча найкращий спосіб вберегтися від сезонного грипу – щорічна вакцинація, деякі прості правила допоможуть уникнути хвороби.

1. «Захворів – сиди вдома».

Візьміть лікарняний. Грип швидко передається, тому так званий «трудовий героїзм» (коли ви хворі йдете на роботу) лише сприятиме поширенню інфекції.

2. Уникайте близького контакту з хворим.

Намагайтеся якнайменше перебувати поряд із людьми, у яких застуда, нежить або кашель. Якщо захворіли ви, то тримайте дистанцію з іншими людьми, щоб вберегти їх від хвороби.

3. Прикривайте ніс та рот.

Під час кашлю та чхання грип розповсюджується особливо швидко. Прикрийте серветкою рот та ніс — це знизить ймовірність передачі інфекції іншим.

4. Мийте руки.

Часте миття рук допоможе захиститися від мікробів. Якщо поруч немає води та мила, використовуйте спреї для рук на спиртовій основі.

5. Намагайтеся не торкатися обличчя.

На руках дуже багато мікробів. Торкаючись руками обличчя ви збільшуєте шанси мікробів потрапити в організм через очі, рот та ніс.

6. Провітрюйте та дезінфікуйте приміщення.

Регулярно провітрюйте приміщення, ретельно очищайте та дезинфікуйте поверхні, до якої часто торкаєтеся вдома, на роботі або в навчальних закладах. Це особливо важливо, якщо в приміщенні перебуває хворий.

7. Привчіть себе до корисних звичок.

Будьте фізично активними, уникайте стресу, висипайтеся, пийте багато води та харчуйтеся поживною їжею.

Профілактика травматизму

Профілактика травматизму

Травматизм – сукупність виниклих травм у певних групах населення. Розрізняють травматизм виробничий (у промисловості, сільському господарстві, транспорті, будівництві та інших галузях) та невиробничий.

Основні причини виробничого травматизму – незадовільні умови праці, недосконалі або несправні знаряддя виробництва або неправильна їх експлуатація, фізичний стан працюючої особи, тощо.

Серед цих загальних причин виробничого травматизму є безліч конкретних обставин, пов’язаних з особливостями організації праці на виробництві, його арсеналом, складом та кваліфікацією робітників.  Порушення техніки безпеки на виробництві, застаріла та несправна апаратура,  незадовільні санітарно-гігієнічні умови праці, недостатня кваліфікація робітника, перевтома, численні конструктивні недоліки устаткування та агрегатів сприяють цьому виду травматизму.

Головними умовами його профілактики є ретельна організація на виробництві заходів з техніки безпеки та суворий контроль за їх виконанням усіма працівниками.

Невиробничий травматизм включає такі види як дорожньо-транспортний, вуличний, побутовий, спортивний та дитячий.

Дорожньо-транспортний травматизм об’єднує усі травми, які людина отримує від  транспортних засобів (якщо травми не пов’язані з виробничою діяльністю),  незалежно від того, був потерпілий у машині чи ні. Багато ДТП виникає через керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння.

Профілактика дорожньо-транспортного травматизму вимагає значної уваги з боку держави за контрольно-регулюючими органами, а також уваги водіїв та пішоходів. Складовими профілактики дорожньо-транспортного травматизму є благоустрій доріг, виготовлення автотранспортних засобів підвищеної стійкості та опірності з безпечним керуванням, обов’язкове користування поясами безпеки, суворе дотримання правил руху, технічна справність автомобілів, рівень кваліфікації водіїв.

Вулична травма – це травма, що сталася на вулиці, у дворі, в лісі, полі тощо, незалежно від її причини (у тому  числі  зумовлена і транспортними засобами). Більшість вуличних травм виникає під час падіння потерпілого. Особливо часто це відбувається  в осінньо-зимовий період та у вечірні години.

У профілактиці вуличного травматизму важливим є благоустрій вулиць (своєчасний ремонт покриття, посипання тротуарів і доріжок піском в ожеледицю, добре освітлення у вечірній час, організація вуличного руху), обладнання дворових майданчиків для дитячих розваг та ігор, нагляд за дітьми.

Побутовий травматизм об’єднує травми, що виникають у домашніх умовах (у квартирі, на подвір’ї, в гаражі, на присадибних ділянках). Більшість таких травм пов’язана з прибиранням приміщення та приготуванням їжі. Переважають забиття, рани, опіки. Багато травм виникає і під час сварок та бійок, чому сприяє алкоголь. Частіше побутові травми виникають у осіб чоловічої статі, зокрема, молодих.  В усьому світі побутові травми становлять майже половину всіх травм, що виникають поза робочим часом.           

Психологічно людина звикає до навколишніх умов, а це призводить до притуплення почуття небезпеки, виникає зневажливе ставлення до правил і порад, які містяться в інструкціях до побутових приладів, механізмів, зброї, іграшок тощо.

Останнім часом застосовуються нові види палива, струм великої напруги, дрібні електроприлади, що мають велику швидкість обертання, нові матеріали для оздоблення приміщень та хімічні побутові засоби. Все це слід контролювати засобами безпеки, бо інакше можуть виникнути нещасні випадки і травми.

Вид побутового травматизму залежить від віку. Діти молодшого віку заковтують дрібні предмети, які можуть потрапити не в стравохід, а дихальні шляхи і викликати задуху, стягують каструлі з окропом, падають в незакриті ями, погреби, колодязі. Єдиний засіб запобігти таким нещасним випадкам – постійний нагляд.

Діти дошкільного та шкільного віку отримують переломи й травми від падіння з висоти, поранення при грі з вибухо- та пожежонебезпечними речовинами. Окрему групу становлять травми осіб літнього віку. Показники частоти травм у цій групі різко зростають після 65 років. Люди літнього віку нерідко ослаблені хворобами, мають знижений зір і слух, погано координують свої рухи.

До попереджувальних заходів належить навчання громадян загальним методам захисту під час виникнення нещасних випадків, що призводять до травми.  

Побутовий травматизм можна зменшити шляхом поліпшення житлових умов людей, розвитку сфери комунальних послуг, збільшення кількості і доступності дошкільних дитячих закладів, підвищення знань стосовно експлуатації побутових приладів, зокрема, електричних та газових плит, боротьби з пияцтвом та наркоманією та ін.

Спортивний травматизм   це травми, отримані під час заняття спортом на майданчиках та в залах. Цей вид травматизму складає близько 2-3 відсотків від усіх пошкоджень травматичного походженя і характерний для футболістів, боксерів, гімнастів, хокеїстів та мотогонщиків. Переважають травми опорно-рухового апарату (забиття, переломи, розтягнення, вивихи), а також травми голови та тулуба.

Профілактика спортивного травматизму зводиться до удосконалення організації проведення тренувань та змагань, спортивних знарядь, дотримання дисципліни, поліпшення роботи керівників та тренерів спортивних колективів, контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм під час занять спортом, а також медичний контроль за спортсменами.

До дитячого травматизму належать усі види невиробничого травматизму – дорожньо-транспортний, побутовий, шкільний, вуличний, спортивний та інше.  Нещасні випадки з дітьми в побутових умовах трапляються частіше у віці до 3 років. Переважна більшість травм у дітей до 13 років спостерігається в шкільному віці, під час ігор та занять спортом (50%); 30% травм виникають вдома і 20% — в дорожньо-транспортних пригодах (смертність сягає 80%).

Дитячий травматизм – сфера уваги всіх, в першу чергу держави, органів внутрішніх справ, освіти, охорони здоров’я, дошкільних закладів, школи, спортивних організацій, водіїв усіх видів транспорту і, насамперед, сім’ї. Найважливішими заходами його профілактики є контроль за вчинками дітей з боку дорослих, усунення з поля  зору дітей небезпечних предметів – ножів, ножиць, гострих палиць та спиць, сірників, хімічних речовин, ліків, заборона гратись на вулицях, купатися без нагляду дорослих та  інше.

Щоб уникнути небезпечних ситуацій і травм необхідно, насамперед, виконувати такі загальні вимоги безпеки:

  • суворо дотримуватися правил безпеки незалежно від місця перебування: на роботі, удома чи на вулиці;
  • уникати небезпечних місць, обирати найбезпечніший маршрут свого руху;
  • не перебувати на виробничих об’єктах, будівельних майданчиках без дозволу, супроводу служби технічного нагляду та в аварійних приміщеннях;
  • купатися тільки у спеціально відведених для цього місцях;
  • бути обережним у місцях можливих обвалів та падіння предметів з висоти. 

Для того, щоб у людини сформувалися світогляд і навички безпечної поведінки, їй потрібно:

  • перед виконанням будь-яких дій незмінно пам’ятати, до яких наслідків може призвести необережне поводження з вогнем, перехід дороги в невизначеному місці або невикористання засобів захисту, тощо;
  • виробити чітке розуміння, що краще безпечніше, ніж швидше;
  • постійно вчитися на помилках інших людей (потерпілих, травмованих, загиблих);
  • зрозуміти, що після впливу на організм людини шкідливих і небезпечних факторів вороття до здорового та повноцінного способу життя вже може і не бути;
  • розвивати інстинкт самозбереження як природний спосіб уникнути небезпеки під час виникнення екстремальних ситуацій.
Хвороби крові: причини, симптоми та лікування

Хвороби крові: причини, симптоми та лікування

Хвороби крові вважаються одними з найагресивніших: вони характеризуються швидким розвитком та перебігом, тому їх лікування часто непросте та тривале, потребує оперативних заходів для збереження життя.

 Захворювання крові: види та етіологія

Хвороби гемотолгії поєднують порушення, причиною яких є порушення хімічного складу крові. Змінений склад крові може бути обумовлений як спадковими, генетичними факторами, так і зовнішнім впливом довкілля.

Загальне поняття анемії поєднує захворювання, при яких знижується гемоглобін у крові. При спадкових вад анемії невиліковні. А ось гемолітичні анемії, що виникли внаслідок негативної дії зовнішніх факторів, можуть коригуватися за допомогою прийому препаратів.

Особливої уваги фахівців потребує лікування раку крові. Онкологічні хвороби крові неможливо виявити на профогляд: діагностика виконується на підставі аналізів. Механізм розвитку лейкозу запускає ураження кісткового мозку, після чого змінюється структура крові. А ось лімфоми характеризуються зміненою будовою та роботою лімфоцитів, а тому патологічні порушення у кістковому мозку виникають вже на пізній стадії захворювання.

 Лікування гострих лейкозів

Гострий лейкоз – злоякісне порушення в системі кровотворення. У основі хвороби – виникнення бластних клітин. Вони інфільтрують кістковий мозок, пригнічуючи здорові клітини. В результаті пригнічується функція кровотворення, може відбуватися бластна інфільтрація внутрішніх органів. Ознаки:

  • Блідість;
  • млявість;
  • Задишка.

Лікування гострих лейкозів передбачає трансфузію тромбоцитів, еритроцитів, плазми, а також хімеотерапію для зупинення поділу бластних клітин.

Хронічний лімфолейкоз

Лікування хронічного лімфолейкозу в більшості випадків потрібне дорослим пацієнтам. Патологічний процес характеризується злоякісною трансформацією CD5-позитивних В-клітин, що може призвести до лімфоми. Симптоми також неспецифічні: втрата ваги, анорексія, лихоманка, нічна пітливість тощо.

Тромбоцитопенія

Під тромбоцитопенією має на увазі стан, при якому кількість тромбоцитів у крові знижена. Незважаючи на нормальний загальний стан, тромбоцитопенія небезпечна внутрішніми кровотечами, у тому числі й крововиливами у мозок. Запускають порушення згортання крові алергічні реакції на препарати, проблеми з імунітетом при переливання крові і т.д. Лікування тромбоцитопенії має вичікувальний характер (за легкої форми) або може включати прийом препаратів у комплексі з обмеженнями рухової активності.

Профілактика хвороб крові

Говорити про профілактику спадкових гематологічних порушень не доводиться, але зменшити ризики появи набутих захворювань крові все ж таки можна. Запобіжні заходи включають:

  • Здоровий спосіб життя;
  • Збалансоване харчування;
  • Прийом необхідних вітамінів та мікроелементів;
  • Обмеження впливу хімічних речовин на організм;
  • Регулярне профілактичне складання загальних та спеціальних аналізів;
  • Лікування дефіциту заліза при виявлених показниках в аналізах.

Увага до свого здоров’я та правильний спосіб життя дозволить суттєво знизити ризики гематологічних захворювань. А з появою симптомів варто звернутися до свого сімейного лікаря.